Прийшла нині кума зрані- щаслива, регоче,
Як та кітка, жи у марцю, і но не муркоче.
Зачала ми повідати за якогось ФрАнка,
А сама чогось збіліла, як тута фіранка.
І за Карлоса також- жиє у Парижі,
Той на ровері не їздит і но має лижі.
Він ї каже- має фірму, якусь будівельну
І кавярню з файнов кавов, і нічну коктельню.
Каже- має будівельну, видно цеглу возит,
Але грошей чось не має, пише всьо у зошит.
- Я му тоже відписала, жи я маю фіру,
Тілько моя юш старенька- всьо юш має міру.
Пару коней, лошє збоку і мій хлоп на возі,
А вно мені мозги пудрит, жи юш у дорозі.
Нині їде - завтра ні, шо маю робити?
Так мі любит, жи не знає, як на світі жити.
Де Івана я подію, як той пан приїде-
Дам му гроші, канапки, най до Львова їде.
Але пише жи подарок хоче би м купила-
Хоче мобіль той, востатний- мені купит мила.
Чи ти кумцю зварювала - то якась афера,
Маєш хлопа коло себе- лиши сі ровера.
Пан не фіру має кумцю, а якусь там фірму,
А ти Зосько май лице і повагу гідну.
Подивила сі кума на мене з під лоба:
- То люби си свого Стефка до самого гроба.
Тілько коні... вісьта- гейта, плуги та землиці,
Як рипіх із кожухом живемо в світлиці.
Мию, перу та вару- а де ж та подяка,
Писок зморщений від соньці, як та стара с...ка.
Йди си кумцю, положи на писок сметанки
І си вроки йди здойми до старої Ганки.
Най ти злєє віск стара на чоло та груди,
Жи би с більше не любила зайди та приблуди.
Маєш Йвана коло себе- люби скілько влізе,
Йди му їсти налади, бо скоро прилізе.
Чужі пани, то не наші хлопи- роботяги,
Від шанівку юш не мают ніякої тяги.
А хлоп в поле сі наробит, як той віл- волище,
Потім в ліжку так ти даст, жи аж вітер свище.
Хочеш кумцю поміняти та й шило на мило-
Туто паньство, жи зі світа, юш цілком зігнило.
Усміхнули, Лесю! 
))
