Студентське безтурботне життя залишилося десь у вісімдесятих роках минулого століття. Його вже присипало чималим шаром років.
А, все-таки, часто згадується той період: квітує юність, бурлить енергія, зашкалює максималізм... Молоді, красиві, веселі. Одним словом – студенти…
Студенти, як кажуть, від сесії до сесії живуть весело. Коли ж наступає період збирання плодів – сесія, тут веселий народ збавляє обороти.
За день - два до іспиту в гуртожитку поселяється тиша... Як на цвинтарі...
Десь хтось на кухні, ненароком, стукнув чайником, «заревли» каналізаційні труби, вітром закрило двері чи вікно. І все… Не чути студентів. День і ніч «гризуть» граніт науки…
Наука, звісно, річ серйозна, але, тут без пригод, також, не обійтися.
Ну як не пожартувати, коли в день екзамену перед дверима аудиторії стоїть група студентів. В одних - трусяться руки, в інших - дрижать коліна: всі серйозні, наче їх хто підмінив. А то буває, що колір очей навіть змінюється, якщо не поспати декілька ночей…
Неможливо впізнати вчорашніх весельчаків. Проте - один знайшовся.
На екзамені по предмету Логіка, взяв і "видав" перед групою студентів, які стояли біля дверей аудиторії:
- Чого ви, братія, труситесь? Логіка - не наука, Жерьобкін - не кінь!
Професор Жерьобкін, який є автором підручника Логіка, приймаючи екзамен, почув ці «перли» студента… Коли студент, відповідаючи на запитання, "почав плавати", професор йому відповів:
- Колего, друга частина Вашого вислову не потребує коментарів. Що до першої,
то мені доведеться Вам доказати, що логіка - теж наука.
Прийшлося довго ходити студенту до професора. За третім разом перездачі, студент зрозумів, що логіка - це нелегка наука.
З тієї пори минуло багато літ… Ще до сьогоднішнього дня студенти Харкова згадують цю незабутню історію…
В.Ф. - 27.02. 2018
Ех, Віро... Я так зрозумів, що Ви були студентом вишу. То ще не справжні стутенти... Справжні, це учні ПТУ, як я, де в класі половину інтернатівських... Отам ПЕРЛИ!!! Жаль що вони не на сайті... Ви були б здивовані! Наша література багато втратила... А Ваш Жерьобкін, то так - у нас такий прибиральником працював....
Ех, ЛЬОНЮ... Вчилася я і в ПТУ, бо перша професія - будівельник. Мріяла побудувати "світле майбутнє". За сім років у красивому місті Рівне залишилось побудоване і моєю працею, але... молодість та "обостренное чувство справедливости" перемогло. Думала, що побудую правову державу, а "не тут то було". Правову державу важче будувати, ніж будинки...
А люди добрі, цікаві всюди працюють: і прибиральниками,і будівельниками...
Дякую Вам,Марина,за теплий коментар, за те, що завітали до мене.
А що роки студентські - найкращі, то це ми зрозуміли тільки згодом, через десятки прожитих. А тоді "рвалися" швидше в життя, на роботу.
