Я ліричним настроєм, наче, ковдрою укрився
І пустився вітром, туди за небокрай,
Шелест листя підганяв: "швидше, швидше",
Вторувало листю хвилювання трав.
Зараз я всьому світу підкорився
Сліпо йду за ним, практично, наугад,
За його долоню схопився
І не відпускаю, хоч би й долав мене страх.
Соловей співає так чисто - чисто,
П'янко хилиться в сторони мак,
Річка оповиває берег, подібно, намисту
І чутно аж сюди важку ходу хмар.
Світ, як батько, глибокі його зіниці
І тихі, майже нечутні слова,
Вони мудрості і любові палкі іскри
Їх суть - благословення зорепад.
