«Любить, не любить» - у квітки питаю
І пелюсточки її обриваю.
Чи зможу щастя своє я знайти
Прошу ромашечку відповісти.
«Прийде, не прийде» - на квітці ворожу
І зупинитись ніяк я не можу.
Справжнє кохання зустріну чи ні,
Люба ромашка, скажи ти мені.
Серце у грудях, мов пташка, тріпоче
З милим в обіймах зустрітися хоче.
Лиш пелюсткам я про це розкажу
І почуття тільки їм покажу.
Білі ромашки – дівочі надії.
Їм довіряють бажання та мрії.
Квіти прості, що у полі ростуть
Юним красуням розраду несуть.