От жінка - поглядом не кине,
Не віджартується нізащо,
А шарф на шию перекине,
Й піде життя в нінащо.
Затійниця і фантазерка;
і пальцем не поворухне,
Погляне холодно спідлоба -
і повсякденність всю змете.
Пройде і захвилює море,
баранці кине на пісок,
то повернеться й ляже - раптом
покірно хвиля їй до ніг.
І бачить бог, порвеш всі линви,
і дріб'язковий скинеш лад,
із-за єдиної хвилини,
коли вона свій кине погляд.
Якщо ж між вами є таїна,
й зведе вас де-небудь удвох,
ти руки стиснеш їй своїми,
й навіки будете разом.
Олег Чухонцев
Вот женщина — и глаз не скосит,
и не отшутится всерьез,
но шарф за горло перебросит —
И жизнь пойдет наперекор.
Затейница и фантазерка;
И пальцем не пошевельнет,
Но гоняет холодно и зорко —
И всю обыденность сменит.
Пройдет — и море взбудоражит,
барашки двинет на песок,
оборотится вдруг — и ляжет
волна смиренная у ног.
И, видит бог, порвеш все путы,
И мелочный стряхнешь уклад
из-за единственной минуты,
когда она опустит взгляд.
И если тайной друг о друге
сведет вас где-нибудь двоих,
ты стиснешь руки ей — и руки
в руках останутся твоих.