Птахом повернусь до тебе.
З твоїх рук буду жадібно
Цюкати залишки крихт.
Ти пригорнеш до свого серця
І зігрієш мене після тисячі мандр,
Хоч приніс тобі звістку чорну -
Знову зима...
Як тисячі голок, пробирає
Холод до самих грудей.
Чорні круки думок
Дуже близько літають.
Зовні біль і в середині тужно -
Хочеш бігти , далеко-далеко...
І від втоми знесилено впасти.
На самоті під кронами
Тисячолітніх дерев.
На одинці побути -
І з серця почути голос.
