Цілу ніч холодні дмуть вітри.
Я мовчу. І ти не говори.
Не дивись на полум’я в печі,
Бо розбудиш темних вод ключі,
Що нуртують десь у глибині.
А нестримність ця страшна мені.
Бо боюсь лишитись я одна,
Як впаде між нами ця стіна,
Бо боюсь - не втримаю тебе,
Не розлуки - я боюсь себе!
Краще хай стоїть мовчання мур,
Краще не збудить підземних бур,
Краще жить спокійно - як колись…
Тільки ж хвилі ті вже піднялись.