Я не злопамятная, нет. Я чуть наивна,
Хотела верить все, что ты мне обещал.
Словам любви, что сладко так шептал,
А сам розбил ты, все любви флюиды.
Не буду плакать, не буду упрекать -
В глаза твои я смело, без оглядки гляну,
И растворюсь, как будто й не было обмана,
Тебе я просто перестану доверять.
Я лишь молчанием накажу...Любя...
Любить я все-же буду как и прежде.
Осадок тот, оставил отпечаток на душе.
Я просто перестану замечать... Тебя.
Ты знаешь, равнодушие мое, поверь...
Тебя накажет, больше чем мои страдания.
Я перетлею, перегорю, забуду все, и впредь...
Закрою от тебя я на замок, от сердца дверь.
Руслана Ліщинська-Солецька
2 апреля 2018.
ruslana679@gmail.com
*****************************************
Я не злопам'ятна, ні.
Я не злопам'ятна, ні. Я трішечки наївна.
Хотіла вірить всьому, що ти обіцяв.
Словам кохання, що так солодко шептав.
І сам розбив кохання ті флюїди.
Не буду плакать і не буду дорікати,
У твої очі без вагань, я щиро гляну.
Я розчинюсь, як ніби й не було обману.
Тобі я просто перестану довіряти.
Тебе я холодом й мовчанням покараю.
Що й не замітиш - кохати буду так.
Бо все залишилось в душі осадком...
Я просто лиш тебе не бачу і не помічаю.
Повір, ти знаєш, що байдужістю цією,
Тебе я більше, чим моїм страданням, накажу.
Я перетлію, забуду все, перегорю, й надалі...
Для тебе на замок від серця я закрию двері.
Руслана Ліщинська-Солецька.
2 квітня 2018
ruslana679@gmail.com