Цвіли медово в полі маки,
Цвіркун бентежно розмовляв,
До зір тяглися пишно злаки,
В них соловейко щось співав.
Співав землі, що знов зародить
І пив дощів шалену мить,
Калюжами лелека бродить,
Красу чіпляючи на нить.
Земну красу- смереки стогін,
Уста солодкі журавля
І над селом, туману, гомін,
Де оживились знов поля.
Сміявся місяць, плів знамена,
Мотав на роги пишний вус,
Хмарки бентежив на раменах
І пив з річок холодрий "Мус".
Скотився полем тихий гомін,
Завмерли вишні- білий сніг
І гамір й свист лягли на комин,
Десь сни вляглися на поріг.
Весняні сни- терпкі й квіткові,
На смак солодкі й мовчазні,
Розмови з росами- ранкові,
Колишуть збуджені пісні.
Де соловейко зрову" тьохне",
Де злаки пишно заростуть,
Заплачуть грози- небо "грохне ",
В медах знов маки зацвітуть.
