В серці туга від давнього болю
Та тремтіння якесь раз у раз.
Вас це тішить? – Тож смійтеся вволю,
Веселіться допоки ваш час.
Неприкаяні ночі безсонні,
Мертва тиша, балкон, рій думок,
Кулеметом пульсуючі скроні,
Небо, зорі і дим цигарок.
Чорний кіт заблукав серед ночі.
Як самого себе віднайти?
Теплим вогником світяться очі.
От цікаво… Сивіють коти?
Чи бувають стосунки простими?
Час від часу трапляється мить:
Навіть рідні здаються чужими…
І роз’ятрене серце болить.
Купа друзів, та всім я щось мушу.
Хто б мені хоч колись допоміг
Заспокоїти втомлену душу
На узбіччі життєвих доріг?
Ну чому ми настільки самотні?
Ніби скупчення згаслих зірок.
Пролягає між нами безодня,
Що, насправді, не більша, ніж крок.