Чуєш мамо? Шепочуться квіти в саду,
Пісню пташки в верболозах співають.
Й до рідноі хати відлунням летить,
І спогади там щодня повертають.
Там де кроки я перші ступала свої,
Де вперше Тобі сказала я "Мама".
Лиш Тобі я одній буду вдячна завжди,
Що щирим Ти словом повчала.
Хоча не маленькі сьогодні ми є,
І маєм власні з сестрою родини.
Але хочеться час повернути назад,
Поринуть в щасливі дитинства хвилини.
З гніздечка свого розлетілись давно,
Розділяють нас материки і океани,
Але знаєм що ми завжди в серці Твоїм,
І думкою завжди Ти з нами.
Сьогодні я вкотре там побувала,
У нашім дворі, де цвіт яблуні пахне.
Снилось як ми за хрущами ганялись,
І місяць нам сяйвом всміхався ясним.
Вечір травневий, і зіроньки в небі,
Разом із сестрою ми іх рахували
Бувало, одна проліта небосхилом -
Бажання на двох ми враз загадали.
Бажання дитяче, але найдорожче,
Що діти могли забажати.
Спільне було, і воно найцінніше -
"Щоб була щасливою Мати!".
Чуєш Мамо? Шепочуться квіти в саду,
В гаю соловейко співає для Тебе.
Зозуля довгих літ ще не раз накує,
Бо Ти в нас одна і ми раді за Тебе!
Руслана Ліщинська-Солецька
17 травня 2018
ruslana679@gmail.com