Так буває,
ніби людину знаєш
тисячу років...
ніби разом сказали
тисячі слів –
непідробних, довершених…
і зробили тисячу кроків..
Так неперевершено
бути в житті…
Коли твОя історія
не потребує деталей,
а трохи смачної кави,
і краплю ніжності...
Твоя територія
ніяк не лукавить…
Ніяких пояснень
і даремних теорій,
слухаєш тихо ковтками,
впізнаєш серед більшості..
Очі не втомлюються
посміхатися і наповнюватись …
Просто відкриватися
Бездонно, глибоко…
Так буває,
ніби людину знаєш
тисячу років...
