Kiriya Guardian
Таємничі сутінки розпливаються поміж стовбурів лісу
Мовчазними тінями слідуючи зарослими стежками,
Легко хапаючи за гриви диких звірів
І підштовхуючи їх на місяцем осяяні галявини.
В темряві видніються двох очей примарні відблиски
В проміжках вітру долинає тихий голос,
Це вона блукає поміж високими кронами,
Наче, ступаючи по блідому промінню.
Невідривно слідує за нею земний відгомін,
Адже, їй дано благословення душею світу,
Також, не оминув її батьківський небесний погляд
Він долонями охоплює і збурює груди натхненний подих.
Ця дівчина - втілення вічного танцю природи
І сам час, тіла витончених рухів не губить,
В цьому піднесенні, її почуття, немов би, тепла купіль
Намагнічена зорями, щедро розплескується поодаль.
