“За вікном зорепад,
за вікном зорепад...”
О. К.
За вікном
зорепад,
за вікном
зорепад...
За вікном
біле сяйво
осінніх
зірниць.
За вікном
листопад,
голубий
листопад
Рве окови
прадавніх
раниць.
Лиш радіти зарані
не треба –
це ж останні надії
цвітуть,
чиїсь долі злітають
із неба
в темно-синю нічну
каламуть.
Подивись –
це ж бо зорі
падають
із Галактик на
вранішній
брук.
То вже осінь іде –
з листопадами,
з листопадним
тремтінням
рук.
Напівсонне життя
попід
зорями
Розквітає зів’ялими
квітами.
Ти мені зацвітеш
метеорами,
Афродіто моя,
з смутку
зіткана.
