Визираючи з-за стін своєї мушлі,
З здивуванням дивлюся на світ,
Скільки ж в нім, признатися я мушу,
Дивовиж, поміж нещасть і бід
Скільки радості, коли буянням квітне,
Ароматів, в запахах земних,
А яка красот його палітра,
В різнобарв'ї, губишся у них
Птах летить, у захваті чаруюсь,
А виводить трелі, вже й не сплю,
Сонце тішить, радісно милуюсь,
Дощик лиє, крапельки ловлю
Й розумію - світ таки прекрасний,
І закохуюсь, у неба ніжну синь,
У дитячий сміх та очі мами,
Серед цвіту юної весни...
