|
Позвозив мій Стефко з полі гарбузи вокаті,
Такі файні уродили, тілько чось сракаті.
Повискладував в півниці, тішитсі як цьвочком,
А котрі були маленькі, повісив над бочков.
Я на грєдці порядила, чисник посадила
І вечерю юш зладила, ноги си помила.
Восінь, люди, як приходит, то так, як в тім пеклі,
Так гаратаєш на полю, аш світи сі змеркли.
Сів мій Стефко до вечері- чарочку смакує,
Сало, чисник і цибулю, як варят пакує.
Кум прийшов, із ним частує - єйці п'ют свіженькі,
Такі файні, як юш треба, з дулями у жменьці.
То напевно вже надовго тута клята п'янка,
Сіла м трохи відпочити на старенькім ганку.
Тілько м сіла і як крикну, стала м сі хрестити,
Зі страху м сі чуть не всрала, а би ми не жити.
Сидит голе шось на лавці - кругленькі сідниці,
Восінь, зимно на дворі, а вно без спідниці.
Би си хоть було вдігло майтки, жи з гумками,
Тілько шнурок мало заду і межи ногами.
Та чи мало воно ноги, то вам юш не скажу,
Так зі страху юш кричала, як від того сказу.
Стефко з кумом прилетіли, водов відливают,
Писок майтками втирают і вроки знімают.
А я зблідла як вапно - ні жива ні мертва,
Ногов штуркаю той зад, шо за така жертва.
А вно таке, як той камінь, навіть сі не зрушит,
Сидит мертво на тій лавці і звуку не злущит.
Стефко мій коли прозрів, став сі реготати,
Ну а кум сі вп'яв за зад, а би сі тримати.
Я відклигала поволі, юш церу дістала,
Вочи виперла на Стефка... і тоді догнала,
Шо за зад такий сидит на куті у хаті -
Гарбузині там довкола і не видно шматі.
Я м чепила кочергу, би Стефку влатати,
А він той гарбуз під паху і драпа до хати.
О такі то, люди добрі, "шиють" хлопи "райтки",
Жи з варяції вдігают гарбузи у майтки.
ID:
794541
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 05.06.2018 23:23:18
© дата внесення змiн: 05.06.2018 23:24:25
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую, Лесю!!! 
Й гумореска вже готова!
