Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світла (Імашева Світлана): Казка про Сонце і Місяць - ВІРШ

logo
Світла (Імашева Світлана): Казка про Сонце і Місяць - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Казка про Сонце і Місяць

Світла (Імашева Світлана) :: Казка про Сонце і Місяць
Знов у гості до малечі, що гасала залюбки,                                                                                                                Завітав чорнявий вечір і приніс чудні казки.                                                                                                                                                                       Тож сідайте, ластів’ята, в коло дружнеє тісніш,                                                                                                         Пильно слухайте, малята, про планети казку-вірш.
У космічному просторі, в чорній ночі глибині,                                                                                                                                                                              Висявають срібні зорі, променисті і ясні.                                                                                                                                                             Танець тут планети водять – Сонця сестри і брати.                                                                                                                                               Всі пливуть у хороводі,  та не хочуть в гості  йти.                                                                                                                                                                                                                                                                                         Ось Меркурій і Венера, Марс, Юпітер і Земля                                                                                                                            Променяться так химерно, посміхаючись здаля.                                                                                                                                                                     Таємничі в високості є Сатурн, Нептун, Уран, -                                                                                                                                                                        Сонце кличе їх у гості, це ж воно у небі пан.
Лиш одна ясна Селена, ця супутниця Землі,                                                                                                                                                                                                  Сонця пишна наречена, на сріблястому коні                                                                                                                                                              Випливає серед ночі у небесний океан,                                                                                                                                                           І її шукають очі слід від Сонця серед хмар.                                                                                                                                                                                                                                                           Кличе Сонечко у гості Місяць, дівчину-красу.                                                                                                                                                          Наречена в високості чеше срібную косу -                                                                                                                                                                      І падуть на землю роси, мов прозорі кришталі,                                                                                                                                                     Сяє місячне волосся у вінку яснім Землі.
Місяць, дівчина Селена, вмилась піною із хмар.                                                                                                                                            Поспішає наречена в гості, повна дивних чар.                                                                                                                                                – Що ж це Сонцю дарувати? – і замислилась на мить.                                                                                                                                                                           Зорі-квіти посплітати у вінок чудний спішить.                                                                                                                                                        Буде славний подарунок для небесного царя:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Зір яскравий обладунок зачарує всіх здаля.
І пішла до Сонця в гості та Селена в добрий час:                                                                                                                                                                                                       На небесному помості день і ніч зустрілись враз.                                                                                                                                    Сонце сяє-промениться у блакиті, в небесах,                                                                                                                                        Й ночі Місячна цариця проклада до нього шлях.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Ось зустрілись наречені – небо радістю бринить,                                                                                                                                                                                                     Розмовляли любо й чемно.  Подарунок свій вручить                                                                                                                                                                                                 Поспіша ясна Селена. Щиро раде Сонце те.                                                                                                                                                 – В гості й вас прошу до мене, завітайте, золоте! –                                                                                                                                                                                                                             Каже Місячна царівна.  Цар радів, і обіцяв,                                                                                                                                                                                 Й готувать дарунок дивний до кравця чимдуж помчав.                                                                                                                  
-Треба зшити гарну сукню із  найтонших ніжних хмар -                                                                                                                                                                                                                 Для Селени, для красуні, для її небесних чар.                                                                                                                               –Ні, мій царю, не пошию, - відповів йому кравець. -                                                                                                                                                               Зняти мірку не зумію, діло зійде нанівець.                                                                                                                                                                                                                                                                         Бо ж Селена та вродлива – то кругленька, то струнка,                                                                                                                                                                                                 Стан міняє, вередлива, - не підійде сукня та.                                                                                                                                                   І пішов без подарунка Сонце – той блискучий цар,                                                                                                                                       Сяли зорі-обладунки злотом чистим серед хмар.
Прийняла його Селена, пригостила  від   душі,                                                                                                                                                             Але Сонце-наречений ніжні  лиш  читав вірші .                                                                                                                                                                                                       Засмутилася дівиця: подарунка ж то нема…                                                                                                                                                            - Ну, не сердься, срібнолиця, ти ж міняєшся сама:                                                                                                                                                                                                        То кругленька, то тендітна  - в небі човником пливеш,                                                                                                                                                      Будь до Сонечка привітна, я ж люблю тебе без меж.                                                                                                                                                       Ти ж віднині можеш ткати злотопромені  мої ,                                                                                                                                                                                                        Будь-який убір зшивати і прикраси чарівні.                                                                                                                                                                                                                                                                                      Над усі вродливі зорі – найгарніша будеш ти,                                                                                                                                                                                                                                                             Срібні ткатимеш узори серед ночі темноти.
Зблідла гордая Селена, бо образилась-таки,                                                                                                                                                                       Розлучилась з нареченим, прагне Сонце обійти.                                                                                                                                                                               І відтоді Місяць сяє – Сонця промені збира,                                                                                                                                 їх, мов люстро, відбиває -  і міліє ночі тьма.                                                                                                                                                                                                                 А ясний небес господар гріє Землю – людства дім,                                                                                                                                                                                                                                                                   Щоб буяла тут природа, щоб жилося добре всім.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

ID:  796916
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 24.06.2018 16:58:57
© дата внесення змiн: 24.06.2018 17:08:44
автор: Світла (Імашева Світлана)

Мені подобається 9 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ганна Верес, Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (647)
В тому числі авторами сайту (14) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

геометрія, 24.06.2018 - 23:18
Зачиталася,залюбувалася,і з Селеною наліталася,..уподобала,та й забрала... 12 12 31 flo36 heart flo01
 
Світла (Імашева Світлана) відповів на коментар геометрія, 25.06.2018 - 16:17
16Дякую, п.Валентино! 21 22 Удачі Вам give_rose
 
Катерина Собова, 24.06.2018 - 22:03
12 12 12 Прочитала одним подихом! Цікаво і захоплююче!
 
Світла (Імашева Світлана) відповів на коментар Катерина Собова, 25.06.2018 - 16:18
16 Дякую Вам сердечно, п.Катерино 16 Успіхів, натхнення зичу flo12 flo36 flo16
 
Ніна Незламна, 24.06.2018 - 21:42
12 12 16 Гарна казка! Цікава! flo36 flo26 21 22 22
 
Ганна Верес, 24.06.2018 - 21:38
Гарна казочка. Витримана рима. 12 12 12 fright
 
Ольга Калина, 24.06.2018 - 19:53
12 12 12 give_rose
 
Світла (Імашева Світлана) відповів на коментар Ольга Калина, 24.06.2018 - 20:05
16 give_rose 21 22
 
Zoja, 24.06.2018 - 19:05
Зачиталася... дуже гарно!!! 12 give_rose 39 39 39
 
Світла (Імашева Світлана) відповів на коментар Zoja, 24.06.2018 - 19:50
16 16 ДЯКУЮ , ЗОЄНЬКО! give_rose Успіхів Вам friends flo21
 
Лилея, 24.06.2018 - 18:12
12 12 Замечательно!!!
16 16 39 39 39 flo36
 
Світла (Імашева Світлана) відповів на коментар Лилея, 24.06.2018 - 19:48
16 16 ДЯКУЮ ВАМ, Лілеє чарівна flo12
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: