Відпускаю тебе, моє щастя,
Нафантазована мріє...
Хай в житті все тобі вдасться
І хай згадка про мене зігріє.
Відриваю тебе, моє серце
З корінням, з плодами, з цвітом...
Тільки благаю - не сердься...
Порожнину закрию гранітом.
Відрізаю тебе, наче крила, -
Занадто високо злетіли...
Я - людина, тому згрішила.
Ми, здається, обоє здуріли.
Не тілами палали- думками.
Я не маю права на зливу!
Обіймаю тебе словами.
І приховую душу вразливу.
Я шепочу тобі, мов молитву:
- Вітром завій у волосся
Нам не здолати цю битву.
Грішні люди...Дурні...Чи здалося?