ПРО САЛО
Кум Микита й кум Гаврило
гомоніли собі мило:
про кобіт чужих - вродливих,
про політиків брехливих
і про сало, що смакує
й від депресії лікує.
Кум Микита ликнув слинку,
як згадав цю ляґумінку.
Кум Гаврило щось змикитив
і сказав отак сердито:
"Я від вчора у печалі,
бо побачив ґандж у салі!"
"Певно то холестерини,
що забили вам судини?"
"Ліпший ви би розум мали,
ні, ви знову не вгадали!"
" Ви спожили понад норму
і наїли трохи морду?"
"Ні, і тут ви не вгадали,
та вповім, щоби-сьте знали:
Витягнув капусту з бочки,
мммм ... малосольні огірочки,
ще порізав цибулину,
у мундирі картоплину...
часничок, ще хліба з кмином,
самогоночки плящину...
Ніж гостритив, таки, довгенько,
щоб сальце врізать тоненько.
...Холодильник відкриваю
і від страху умліваю...
Нема сала, ані грама
чи комедія, чи драма?
Теща моє сало з"їла
ремигала, аж зіпріла.
Ні шматочка не лишила,
усе сперла вража сила!
Любий куме, фсьо пропало...
Ось такий був ґандж у сала!"