На берегах прозорого світання,
На тихих білокорих берегах -
Лишу тобі останнє привітання,
Спишу сторінку небом, як прощанням,
Прощанням у волошкових лугах.
Прощатися - і знову повертатись,
Востаннє, і з початку, і з кінця.
І я давно не знаю, за що взятись,
Щоб на поверхні озера триматись,
Щоб вирватись з придонного кільця.
А озеро в розливі - не зміліє.
Ти простягни волошкове стебло.
Перенесу по квіточці, по мрії,
Свою крихку, незроджену надію.
Волошки - все ж волошки, не весло.
28.06.1998
