Колись я був голодний
Постійно на межі.
І розум мій холодний
Кував слова-мечі.
Я зкусував вудила,
Відводив біль убік.
Тримала мене сила,
Як камінь чоловік.
Я рвав ідеї оптом
По вигідній ціні,
Накриком і надоптом
Вбивав їх у стіні.
Тепер лиш раз в декаду
Записую в папір,
Яку щемну блокаду
Я пережив з тих пір.
Як цінності змінились,
Куди тепер іду,
Які кумири змились
Без віри і сліду.
І хоч би як не скрутно,
Хоч навіть щастя вщент
Майбутнє каламутно
І втома як цемент.
Та знову повертаю
До рими і віршів;
У них я розгортаю
Аеропорт душі.
Якщо розгортаєте "аеропорт душі", то все буде добре! Цікаво розкрили тему. 
Дякую, Світлано!
