Не питай чому болить. Так вже сталось.
Щось чимдуж спішило ввись і зламалось.
В самоті залишилась стояти до світанку,
Пережити б ... І дожити б хоч до ранку.
Мої струни перетягнуті від болю,
Не питай хто дав мені прокляту долю.
Бо ж насправді вона зовсім не прокляти.
Зійде сонце, треба трохи почекати.
Гірше душу вже не стисне! Вже не важко
Ти послухай. Чуєш як здаля співає пташка!?
Вже й світанок прокидається від сну.
І , здається, я тепер щаслива, що живу!