Думаєте сильна жінка не плаче?
А, може, і душа у неї не болить?
На людях вона радісна одначе
У серці біль, такий вбиваючий, сидить.
А знаєте, як іноді ночами
Вона вдивляється, задумано, в пітьму
І біль у зошиті записує славами,
Та зовсім не про те, що на яву.
А зранку, взявши посмішку, як зброю
Іде і посміхається усім,
Щоби ніхто не бачив її болю,
Й порадами не докучав її.
Так день за днем, лиш, змінюючи маску,
Й ховаючи, у посмішці, жалі
Вона вже і сама повірить в казку
В ту саму, що писалась у пітьмі.
І ніч так більше душу не тривожить,
А посмішка вже справжня на вустах,
Вона прорветься... все на світі зможе
І знову все запише у віршах.
Ще, іноді, поплаче сильна жінка,
Ховаючи за маскою сльзу,
Перегорне, життя свого, сторінку,
Нераз іще потрапить під грозу.
Та мрія не дозволить скласти крила,
З новими віршами напишеться сторінка...
Вона ще буде у житті щаслива
І вже не сильна, а звичайна жінка.
20. 08 18