На відстані простягнутого погляду,
коли поряд зовсім не ти,
а суворий герой бездієвої книги.
Коли як не оклигуй,
а рани печатні ніщо не загоїть.
Нас двоє
і з цього пливе човник гіркотних висновків
Так,
я дійсно складаю пазли сюжету,
а якщо не про це ти,
то чайник давно на плиті.
Ти хотів аби затишок,
квіти на підвіконні,
а натомість губи холодні
і скарги на спеку й дощі.
Вітражі натхнень моїх і захоплень-
це супротив мовчанню
твоєї душі...
Мій герой допалює папіросу,
він ніколи не просить
й не робить із мене ручну,
Обирає сторінку наосліп
І з ним залишаюсь...
На відстані сну