Вже третій день в тривозі Чорне море,
Бо дикий вітер воду переорює
Все глибше й глибше
По ріллі тій самій
І засіває гнівними сльозами.
І що з такої люті може вирости?
Добро не зійде.
Тож, напевне, – звірство?..
Вже третій день сердито море стогне.
Не спить –
Усе покраяне і погнуте.
І я не сплю.
Та в інше вірить хочеться:
Це море так, по-своєму,
Регочеться
З вітрища, бо даремно воду риє.
Пусте затіяв.
І ця думка гріє.