Художник вправно розмальовує пейзажі,
Він не шкодує золота уже давно,
А на деревах павуки плетуть ще пряжу
Та прикрашають нею лісове вікно.
Вітер з деревами тихенько розмовляє,
Гойдає віття так ритмічно вгору й вниз,
Струнку берізку він до себе пригортає
Їй неймовірний теж готуючи сюрприз,
Співає пісню і розповідає казку
Уважно слухають всі звірі лісові,
А ліс осінню одягає тепер маску,
У небі бродять сірі хмари дощові.
На землю плавно опадають старі шишки,
Трава з росою світанково ще блищить,
Гриби ростуть, та невеликі щось заввишки,
Вже час втекти, в старому лісі знов дощить.
Порозкидала осінь вже зів'яле листя,
Рукою вправно пишучи черговий твір
І під ногами теж земля така драглиста,
А я везу із лісу дивний сувенір.
Дуже гарний вірш! Чудова замальовка! 
