Зіркова ніч нагляне в моє місто
І ліхтарі заглянуть у вікно,
Цей час поволі тягнеться, мов тісто
Та кида листя спогадів давно.
В коловороті втрачених вже цифер,
Це лише цифри, та вони все ж є
І дощ поволі стукає у шифер,
На роздуми вже часу не дає.
Осінні ночі повняться думками
І час рахує дні в календарі,
Якби сховатись тут десь за рядками,
А не в просторах грішної землі.
Змішає вітер вигадку й реальність,
Змішає долі, вірші й почуття,
Я розумію власну безпорадність,
А він поволі створює життя...
Гарно 
