Холодні світанки, тумани клубками,
Грибами пропахло повітря давно.
Садки знову вкриті гнилими сливками,
Карась в очереті лягає на дно.
Червона калина вчепила сережки,
А клен в золотисту покрасив листву.
Цвітуть споришеві і нині доріжки,
Що змійкою в’ються кудись вдалину.
Дими від картоплі гуляють по полю,
У травах високих сховались зайці.
І туга на серці за літом до болю,
Дощі наче сльози лежать на лиці.
Вітри навіжені взялися за хмари…
То листя підхоплять, то дим коминів.
Проте ще із рідка сміялись стожари
І ясен замковий від смутку скрипів.