В недобрий одружився час,
спочатку жовтня місяця,
і у полоні тім не раз
хотів тихцем повіситься.
Дружину слухався у всім,
робив усе – що треба.
І Бог почув мольби мої –
забрав її до себе!
Не двадцять днів, а двадцять літ
удвох проживши разом,
пішла вона у інший світ,
лишив мене наразі…
Гірких пролив немало сліз
від радості тієї.
Не взяв, боюсь, до пекла біс
покійниці моєї…
Вона, гадаю, у раю,
бо у відлунні грому
я грізний гуркіт узнаю –
такий мені знайомий!
20.10.2018
* За мотивами твору Роберта Бернса „Щасливий вдівець“.
Роберт Бёрнс
СЧАСТЛИВЫЙ ВДОВЕЦ
В недобрый час я взял жену,
В начале мая месяца,
И, много лет живя в плену,
Не раз мечтал повеситься.
Я был во всем покорен ей
И нес безмолвно бремя.
Но, наконец, жене моей
Пришло скончаться время.
Не двадцать дней, а двадцать лет
Прожив со мной совместно,
Она ушла, покинув свет,
Куда - мне неизвестно...
Я так хотел бы разгадать
Загробной жизни тайну,
Чтоб после смерти нам опять
Не встретиться случайно!
Я совершил над ней обряд -
Похоронил достойно.
Боюсь, что черт не принял в ад
Моей жены покойной.
Она, я думаю, в раю...
Порой в раскатах грома
Я грозный грохот узнаю,
Мне издавна знакомый!