***
Зніс вечірній легіт з виду хмари кволі –
зорянисте небо засіяло вмить.
Наколовся місяць на вершок тополі –
наче скибка дині на ножі стримить.
Збувся день нарешті. Скинув перевтому,
розтягнувсь до ранку у м’якій траві.
Повернувся бусел на вербу додому,
нагадали пісню квіти степові.
Про червоні маки та волошки сині,
ніжні материнки й сиві чебреці…
Скочила з тополі врешті скибка дині,
місяцю лишила незначні рубці.
Ніч взялася хутко господарювати:
вигнала на грушу із дупла сову,
з вулиці загнала дітвору до хати;
вечір – добровільно влігся у траву.
30.10.18
На фото "Зоряна ніч! Ван Гог