Олегу Синцову присвячую
Цілителі
Поети, як справжні цілителі
Вбачають останню межу,
Дарують рецепт довгожителів,
Висвічують болі й біду.
Знаходять суспільні болячки,
Лікують моральні прищі,
Пробуджують ницих від сплячки,
Гострять заржавілі мечі.
Як вмілі всезнайні хірурги
Зрізають болючий наріст.
Готові до бою і штурму,
Безстрашно встають в повний ріст.
Поетів бояться правителі –
Царі, президенти, вожді.
Цькують і ламають гнобителі,
Гноять безневинно в тюрмі.
Яку ж їм вину приторочують,
Який їм приписують гріх?
Каденції підлим скорочують,
Виводячи тупість на сміх,
Бездонну хапужність розвінчують,
Підступну брехливість метуть.
І часто жертовно закінчують
Стажденний тернистий свій путь.
За що їм ця доля дісталася
Ходіння по лезу меча?
Щоб світом вселюдно сприйнялася
Найвища господня мета!
2018
