Ні, я знаю, ти не вмерла –
Ти просто в інший всесвіт перейшла,
Вічнозеленим стала деревом,
І квіткою у полі розцвіла.
Хмаринкою у небі посміхнулася,
Легесеньким заплакала дощем,
Печаль і радість в серці перетнулися,
І спогади життя ще б’ють ключем.
А може ти в зорю перетворилася,
Що в темні ночі вказує нам шлях,
Чи в космосу безмежжі розчинилася,
Щоб повернутись потім, наче птах?
І коли Cонце з неба посміхається,
Й шепоче щось тихесенько трава,
Лише радіти в серці залишається,
І вірити, і знати – ти жива!