Сцена одинадцята
Макбет сам
МАКБЕТ
Бачу тут я стилет? Ручка до мене?
Якщо ти не мана, то дай узяти...
Зникаєш... і все ж я бачу! Ведеш мене ти
по стежині слизькій, по котрій розум
мій до цілі йти прагне!.. Жахливий образ!
Лезо твоє багряна стяжка зросила!..
Та ще кругом все тихо... То тільки форму
ліпить збуджена думка моя кривава –
і в очах робить дійсністю прояву.
На половині світу
мертва вже природа – тільки убивця
крадеться в мороці, наче примара;
відьмам час завершити таємні дії.
Земле недвижна! Глухою будь до кроків...
(чути звук дзвона)
Я готовий... мене вже бронза кличе!
Ти ж не слухай, Дункане, звуки пророчі,
що тебе в небо звуть, чи в пекла ночі.
(входить у кімнату короля)
Сцена дванадцята
Леді Макбет одна
ЛЕДІ МАКБЕТ
Сон панує над світом... О, лиш ці крики!
То на прощання сова кричить печально!
МАКБЕТ
(зсередини)
Хто там?
ЛЕДІ МАКБЕТ
А що, як він проснеться перед
тим ударом страшним?
Сцена тринадцята
Макбет і леді Макбет. Макбет сильно збуджений.
Він тримає в руці стилет.
МАКБЕТ
Все вже скінчилось!
(підходить до леді Макбет і говорить упівголоса):
Фатальна жінко! Невже шуму
не чула ти жахного?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Лиш чула крики пугача...
Ти щойно щось промовив?
МАКБЕТ
Я?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Мені здалось, ти мовив щось.
МАКБЕТ
Коли виходив?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Так!
МАКБЕТ
Скажи! В бічній кімнаті,
хто спить там?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Син королівський...
МАКБЕТ
(дивлячись на свої руки)
О, вигляд, вигляд вразливий!
ЛЕДІ МАКБЕТ
То відведи свій погляд...
МАКБЕТ
О, вигляд вразливий! О, вигляд вразливий!
Я чув – вони молилися
щиро перед сном. «Нам Боже
завжди помагай!» – просили так.
Мовить «амінь» негожий
був я, бо слово вперте це
застигло на губах.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Безумство! Безумство!
МАКБЕТ
Чому (чому) «амінь» тоді
сказати я не зміг?
Чому, чому, чому я не зміг?
Чому, чому, чому
я не зміг? Я не зміг? Я не зміг?
ЛЕДІ МАКБЕТ
Безум, безум, що згубиться
з промінням першим дня.
Безумство, що згубиться
з промінням першим дня.
Безумство! Безумство!
МАКБЕТ
Цей голос я чую у грудях невпинно:
Макбете, для тебе подушка з тернини!
Ґламісе, ти сон свій угробив навіки!
Не буде, Коудоре, спочинку тобі!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Скажи, голосів більш нових не чувати?
Ти гордий, Макбете, та мужність утратив.
Ґламісе, спинивсь ти в страху на півділа,
Коудоре, пихата дитина в тобі.
МАКБЕТ
Як ангелів гніву у громі розплати,
почую Дункана достойність святу.
У громі розплати, як ангелів гніву,
почую Дункана достойність святу.
Як ангелів гніву у громі розплати,
почую Дункана достойність святу.
Почую пресвяту. Почую пресвяту.
Почую я достойність пресвяту.
Достойність святу.
ЛЕДІ МАКБЕТ
Його душа никне, тремтить у безумстві...
Хто зможе назвати незламним його?
Хто зможе назвати незламним його?
В безумстві. Так! В безумстві. Так!
Тремтить у безумстві. Никне в безумстві.
Хто зможе, хто назвати...
хто зможе, хто назвати, незламним його?
Його душа в безумстві... Його душа в безумстві...
Никне в безумстві. Хто зможе назвати,
зможе назвати, незламним його?
(до Макбета)
Віднеси стилет в кімнату...
Кров’ю вимаж стражі шати...
Хай вина на них спадає.
МАКБЕТ
Знов туди?.. Не можу зайти!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Дай же зброю!
(бере стилет із рук Макбета
і входить у кімнату короля)
Сцена чотирнадцята
Макбет сам
(Сильний стук у ворота замку)
МАКБЕТ
Будь-який шум мене лякає!
(дивиться на свої руки)
Руки незнані!
Вод не хватить в океані,
щоб з цих рук відмити кров!
Сцена п’ятнадцята
Макбет і леді Макбет
ЛЕДІ МАКБЕТ
(повертаючись)
Глянь! Ці руки теж криваві.
Легко з рук відмити кров.
Забуття покриє справу...
(стукають знову)
МАКБЕТ
Чуєш ти? Цей стукіт знов!
ЛЕДІ МАКБЕТ
Йди! Йди подалі від стилета!
Треба вбивства слід прибрати.
В серці мужність май, Макбете!
І здолай мерзенний страх.
Йди подалі від стилета!
Треба вбивства слід прибрати.
В серці мужність май, Макбете!
І сховай мерзенний страх.
Ах! І здолай мерзенний страх.
Ах, ні! Ах, ні! Йди вже! Йди вже!
Йди! Йди! Йди! Йди!
МАКБЕТ
О, якби я злочин скритий
міг з думок моїх прогнать!
О, якби король убитий
міг зі сну свого устать (зі сну устать)!
Якби міг зі сну він (зі сну він) устать!
Якби міг (якби міг) зі сну він, зі сну устать!
Зі сну устать, устать, устать, зі сну устать!
(виходить, ведений леді Макбет)
ID:
822404
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 23.01.2019 00:36:25
© дата внесення змiн: 21.03.2019 21:59:29
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
