Зціліть мою землю, зціліть від наруги,
Віддайте їй воду, що в жилах дзвеніла!
Несіть-но ліси, що вкривали кожухом
Її майже голе, роз'ятрене тіло.
Залийте в легені повітря з дощами
І неба залиште хоч трохи для щастя...
Закутайте листям нагноєні рани,
Зніміть той бетон, що ламає зап'ясті.
Вимолюйте чудо. Просіть про відвагу –
Колінами втоптуйте гордість і пиху.
Зціліть мою землю. Зціліть, мов ту птаху,
Що в наглу годину потрапила в лихо.