Зворушена ніжність у погляді щирім,
Волошкове небо сміється з-під вій.
Ти був моїм сонцем і вогником віри,
Надійним крилом на світанку надій.
Незримі слова розквітали у серці,
Натхненно бриніла душевна струна,
А тиша кричала невтомно й відверто,
Що світом навколо котилась луна.
Весняним теплом розливається небо,
І губляться дати у календарі,
Спішу на побачення знову до тебе,
Неписана повість лежить на столі.
Я знову чекаю на зустріч із літом,
Тримаю червоні троянди в руках,
Якийсь незнайомець приніс мені квіти,
Та тільки не той, що приходить у снах.
Червоні пелюстки лежать на папері,
Розлилися фарби в мелодіях днів
Та ти більш мене не чекаєш у сквері.
Таких більш не буде. Лиш ти так любив.