Промінь сонця впусти
У напружене серце,
Все мені розкажи,
Якщо це вже не вперше,
Розкажи й розділи
Журбу навпіл між нами.
Де прогледіли ми,
Що забули з роками?
Та думок круговерть
Нестабільністю в’яже,
Бо самотність – то смерть,
І вона не промаже.
Дай-но руку мерщій,
Не держи у полоні
Стогін серця й душі
На холодній долоні.
Я з тобою, я – тут
І завжди буду поруч,
Одинокості спрут
Не затягне, мов обруч.
Промінь сонця впусти
В своє серце вразливе.
Я з тобою завжди,
Всі незгоди простила.