|
В нас за селом стояв замок.Великий був.Стіни такі були широкі,що хлоп лігав на впоперек і повністю слазевся.Та й навіть кулі з канона не брали.Говорили,що в тім замку колись давно жила якась княгиня або королівна.Які там файні були вироблені стіни,вікна.Всьо в арках,виробах.А зал який файний був.Яка там була плитка чистенька,рівненька.Лиш танцювати.Та й так то всьо стояло.Бо то нічиє було вже тогди.Всі давно повмирали.А певно не встигли нікому передати або що.Бо так ніхто і не навідувався туда.Але там все щось сє творило.То щось все виділи,то хтось ходив,то чули щось.Могло й бути,бо там жили різні люди.Були добрі й злі.
Казали,що жив там один пан.І був він страшне багатий і скупий.Такий скупий,що то страшне.Тай якось раз пішов він рахувати своє золото під замком до півниці.Але якось сє двері замкнули та й він там вмер.Так таки на золоті та й вмер.Бо ніхто не знав,де він є.А поки нарешті знайшли,то вже був мертвий.От так-от мав міхами золота та й з голоду там вмер.Ну,але то ще таке.Було й інакше,то ще мій тато розказував ще як був молодий.Та й робили вони щось на тім замку.Ну ,та а хтось був сказав,що десь в півницєх тих,що під замком має бути золото.Ну,та й вони там робили.Але якось там найшли якісь двері з колодков.Та колодка така була величезна.Десь на кільо,або й два,тєжєзна.Ну,і вони начєли ту колодку зривати.Ну ,ніяк не мож.Що не робили-не йде.
На другий день .Ні звідти ні звідти приїхала якась чорна бричка запряжена чорними кіньми.Звідти вийшов якийсь панок весь в чорнім.Але так файно вбраний.Видно,що не простий.І показав їм під ніс якісь документи,що ніби то він має на той замок право.І сказав,аби вони ту колодку більше не чіпали.Розвернувся і поїхав.Більше ніхто його ніде і не видів.Тих хлопців такий страх напав. Що більше на той замок не ходив ніхто в селі.
А ще раніше розказували,що там під замком був прохід ,аж хто знає де вів.Десь виходив аж за двайціть кілометрів.Ну тай якось було ,що послали там когось аби пішов через той прохід.Що там було?Чого то післали?-вже й не пам*ятаю.Ну одним словом,той пішов.Та й десь на половині дивиться,а там хтось стоїт.Ну стоїт нібито хлопі курит.Ну та хто знав про той прохід там дуже.Хто там стояв?Хто його знає.Ну але розказували,що там жив колись такий пан,що займався магійов.Мав свій кабінет ,і там щось творив.Ну нібито викликав якихось духів вроді.То тогди було модно серед панів таким бавитися.Ну та й мав він одного сина.Ну та й дуже на нього мав надію.Бо то в нього був оден той хлопец.Ну та мав ще позашлюбну доньку.То він ,чи не знав,чи не визнавав.Байка.А той син був дуже таким мудрим хлопчинов.Дуже добре вчився.І дуже скоро всьо розумів.Старий дав вчити його десь далеко.І той там дуже добре давав си раду.Та й так,десь потім аж поїхав був до Франції студіювати. Але й дуже сє інтересував різнов магійов.То потім став моцним магом.То як сє вернув то го не впізнали.Дуже був ся змінив.Якійсь такий став непривітний,злий,недобрий.Та й старий потім незадовго помер.Всьо передав сему.А сей начав скликати туда до замку різних,таких ,як він.То казали,що сє з»їжджєли гет хто знає звідки.Одним словом,там ворожили,творили,що хто хотів.Бо колись шо мали до роботи цілими вечорами.А особливо в зимі.Та й бралася їх там всяка холера.Були різні пани.Були такі,що щось вчилися,читали,обсуждали між собов.Ну а були такі,що займалися бо знає чим.Та нічо так жив.На широку ногу.Але не довго.Десь років з десіть ,може трошка більше.Він був фест не добрий.Казали,що любив мучити,знущатися з когось.
Але раз так було файно на небі.То вже десь підвечір та й всі верталися з полі.Тут начулися хмари ні звідки збирати і до ночи такий дощ як вперіщив.Гет і град і блискало на пів неба.А ті люди,що там ближче жили,то казали,що чули,як він кричав в замку не своїм голосом.Десь на другий день,вже аж по обіді люди пішли до замку.Ну та хтіли знати,що сє робит.Ну та то так виглядало,що його голос.Прийшли,а там казали,що всі сиділи переполошені.Вони полізли до його спальні,а там…казали,що він лижев на постели весь пороздираний,лице порване,очи сє повипукали.Та якби щось страшне видів перед смертев.І на грудех така величезна рана.Видно вмер від втрати крови,бо всьо було заллєте.І так його ніхто не хтів ховати,бо то дуже напудилися.Навіть їздили десь до біскупа,аби той дав дозвіл на похорон.Той дозволу не дав.І сказав лишень аби постили і молилися і давали бідним милостиню.А на похорон не хтів дати дозвіл.Але якось його там поховали.Бо то він мав був багато різних колег високих панів.Ну то вони найшли якогось ксьондза.Але розказували потім,що всі,хто був на похороні,всі повмирали дуже скоро і то трагічно.
А від тогди почалосє там.Ті,хто близько жив,то розказував ,що виділи як в його вікні сє світило,було чути якісь звуки.Не раз виділи,що хлоп та якби він ходит на даху або на балконі…А як файна така ніч то добре видко навіть.В зимі не раз виділи.Перед свєтами.Ті старі люди,котрі його знали-то впізнавали що то чисто він.Файний такій,високий,в чорнім фраку,худий з вусами, в окулярах.З тростинов у руках.Та й шось подібне виділи й тогди як приїхала була бричка.Але хто там про то подумав.Потім поговорювали,що він продав душу дітькови аби мати безсмертя.А рана ніби то того,що чорти вирвали з нього серце.Але то тогди ніхто то дуже сильно не розсосолював.Вмер то вмер.Та й по всьому.
ID:
825199
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.02.2019 22:54:01
© дата внесення змiн: 12.02.2019 22:54:01
автор: Ruslan B.
Вкажіть причину вашої скарги
|
спасибо
