Кожного дня фрагменти пам'ять намотує, мов кіно-плівку.
Пам'ятаєш, мамо : я ще посиджу поряд твого вікна!
Ти холодне пальто зняла,
Ти промокла уся до нитки,
Я долоні твої зігріла..
День картинками в пам'яті,
Уривками сна.
Чорно-біле,
Минуле біжить куди?
Поясни?
Не кіно...
А я відмотати хотіла,
День той,
Ті кожні дні.
Зачини, зачини, мамо, протяг!
І знову і знову згадка настане,
Ми зупинимо кадри прожитих днів і часів.
День за днем...
А ти дощ пам'ятаєш, мамо,
Як промокла до нитки уся тоді?
Кожного дня фрагменти пам'ять на мотує, мов кіно-плівку.
Усе так само і день той, ще ніби вчора,
Насправді -- давно.
А ти знаєш, мені нагадало це, мамо,
Чорно-біле фото
З кишені того пальто
Ірина Шипа
19.02.19
Зворушливо! 
дякую, приємно)
