ПРИВІЛЕЙ
Мій привілей – тебе кохати вічно,
Для зірки небом стати і плекати
Любов її як бога. Віддано й епічно.
Аж до краї́в безмежжя. І вінчати
Цвіт неземний ося́янням. Велично
Його в розніжні чари зцілувати
Чуттями раю. Палко й аскетично.
У стузі днів тебе в собі́ плекати
Як віру щиро. Ревно й потойбічно.
І жити щастям див, лілеяти і знати:
Нам долю світ начаклував магічно
У привілей для обраних – кохати.
Павло Гай-Нижник3 березня 2019 р.
