З-під колючої ковдри зими
Вже пробрався перший підсніжник.
Проти сонечка тихо застиг
Він весни став відразу заручник.
Поряд нього з-під сухої трави
Ледь проклюнувся малесенький крокус.
В сонця він попросив: - Обійми!
Підловив випадково їх камери фокус.
В синім небі курличуть птахи
Із весною вертають додому.
Скоро будуть у них дітлахи,
Заспівають пісню вони нам відому.
За спиною дихає вітерець
Буду скоро вертати додому.
Оживуть від зими і опустять,
Верби – гілля зелене додолу.
Перший пролісок тихо присів,
Нахиливсь, коли сонечко сіло.
Тихий вечір підходив, ще мить
Все болото із небом жевріло.
Завтра знову сюди я прийду,
Щоб впіймати весни цінні кадри.
Я сама із весною оживу,
Побреду з нею на три місяці в мандри.
