Як тонув корабель у воді
То найпершими криси втікали.
То не криси, а люди гнилі
Що інтриги плели та брехали.
Й від цієї брехні не по курсу
Кермо судна крутив капітан
Говорила крисня про спокусу
Простий люд же у трюмі стогнав.
Затулявши дірки своїм тілом
І в солоній воді промерзав.
Він не словом пустливим, а ділом
До спасіння той шлях прокладав.
Та не в силах один проти роти
Тих хвостатих і сірих істот.
Що ж робить у керма ідіоти,
Що робить коли ти патріот.
