Сьогодні небо в купчастих хмарках
І на душі так купчасто тривожно.
Заплуталась зневіра у роках,
Все в темряві розчинене безбожно.
І світ висить на зведених курках…
І не добром наповнений портал,
Все рідше з уст свята молитва в небо.
Під «Хаву» розвеселений квартал
Сприймає все належно – так, як треба…
Лиш Марс – немов розпечений метал…
Все менше мови, лиш чужий язик,
І глузування грубі та відверті.
Невже наш чуб уже до всього звик
І лізе у ярмо, у зашморг вперто,
Щоб голос Неньки з цього світу зник?..
Простягнеш руку і зруйнуєш Край
З корінням геть, розвіється по світу.
Творитимуть чужинці тут свій «рай» –
Зітнуть усе, зростивши власні квіти –
Тоді звільнитись спробуй від тих зграй…
Концерти, думаєте, жарти … Це – війна,
Гібридна, дика, що затіяв ворог.
Вбиває душу нації вона,
Стирає блазень цінності у порох.
На нас усіх залишиться вина…
Рулить квартал в тенетах беручких,
(Засмічені давно і очі й мізки)
Міцненько підхопивши на гачки…
Та придане із дому – у валізки…
А, може, ще зупинимо таки?
02 березня 2019
(с) Валентина Гуменюк