— Їй добре живеться...
— Аякже!.. Живу за кордоном.
Тут з медом грушки і бананові райські сади.
Та тільки одне хочу «мудрим» на слові вповісти:
Буває лиш добре, де там не бували ще ви.
В далекій країні, де вир незнайомого люду,
Традиції інші і мова, повірте, чужа.
Іду, як бувало, в гурті величезному всюди
І бачу в уяві до хати знайоме стежа.
Тут квітне магнолія...
Прошу: «Мене зазнимкуйте!»
Просила не раз, бо вона, мов черешня, цвіте.
Ось там, недалечко, хвилинку мені подаруйте,
Ростуть чорнобривці, зробіть мені фото оте!
І ніби уже побувала в садку біля мами,
Так легко крокую поміж незнайомих людей.
Життя не своє, а лікують чужими словами...
Я ж діла не маю до виборів їхніх, ідей.
Чи добре живеться?
Свої всяк долає вершини,
А що непосильне, скидаємо кожного дня.
Лиш серце болить за долю людей України,
Де мама і діти, й лишилась велика рідня.
де хліб нелегкий. там усміх тяжкий... а ще кажуть: сміється той, що сміється останнім. у кожного свій рай або мрія про нього. часом мед гірчить. але... кожен - сам коваль свого щастя. все буде добре.