|
Бульба. (Гумореска)
Вчора Стефко мі просив: - Не йди до Фейсбуку!
В вочи щиро сі дивив, тримав мі за руку.
На дворі пече юш літо - бульбу підгортати,
А я зрані юш у Фейзбуці - не вилажу з хати.
Бульба може зачекати - ніц ї сі не стане,
А як у Фейзбук не зайду, то там всьо зів‘яне.
Не дав нині ми залізти, де друзі чекают
І напевно, тоже бульбу, юш не підгортают.
Так гарланив на подвір’ю - думала м, жи вхрипне,
Лечу скоро юш із хати, бо му вочи випне.
Плуг лежав юш на подвір’ю, лиш коней не видно,
Я м си писок затулила, бо ми стало стидно.
Ніц до нього не казала, ніц сі не питала,
Тілько моцно, як та *** у думках гарчала.
Потім тихо сі питаю: - Де тута кобила?
Не підгорну бульбу скоро, то не буду жила.
Сіла м гречно я на лавку, Стефко заглідає,
Як той варят сі із мене дивно посміхає.
Як мі злості взєли моцно - з лавки м сі зірвала
І, як буря серед ночи, Стефка запрігала.
З ним запрєгла також Міська, жи був на дорозі,
Плуг літав юш коло грядки, ліци на порозі.
Всьо горіло попід хмари, бульба сі горнула,
Стефко так сапів, як міх, аж їм бич забула.
Відламала м патика на старенькій вишни,
Має Стефко нині празник - вітер ним колише.
Так їм хлопом поганяла, як тутов кобилов,
Разом з Міськом, жи з дороги, міряли сі силов.
Пік хребет, тріщали кости у тій клятій муці,
- Не чипай ми більше, Стефку, коли я в Фейзбуці.
Мала м цілий вечір рай - Стефко «вмер» на ліжку,
Як закінчив підгортати, то скочив у діжку.
Кости парив, як пацєтю, би назад всі стали,
Ліз до хати на колінах, бо пєти стогнали.
Так му спухли, як той слоїк, жи після закруток,
Завтра бульби юш не буде... нині»квітка»* в жмуток.
Будеш хлопе знав тепер, як мене чипати,
Кожен рік тепер чекай бульбу підгортати...
«квітка» - закінчена робота.
(С) Леся Утриско
ID:
838032
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.06.2019 23:29:47
© дата внесення змiн: 07.06.2019 23:31:10
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
Тотепно та колоритно, Лесю! 
файна бульба! 
