Як прикро відчувати нелюбов,
Кожною часткою душі ледь ледь живої
І розуміти, що тепер вже нас не двоє,
Бо ти продав усе нажите нами знов.
Як прикро відчувати нелюбов!
Серце, розірване, болить, але що з того
Кохання, не запалиш, як сірник,
Ти що захочеш, все отримувати звик,
Але любити, - справа з тіста не простого.
Серце розірване, болить, але що з того?
І я, немовби, з болем поріднилась,
Щодня збираючи твоєї нелюбові цвіт,
Мабуть, пронизана байдужістю тих літ,
В яких минуло все, а я навік втопилась!
І я, немовби, з болем поріднилась!
