Димком тополиного пуха до лави моєї стара наближалася...
Що це –
берет,
макінтош,
ридикюль...
Рогові окуляри?!
Ну ось, підійшла і, от, якось отак,
нахилившись до мене,
вона запитала суворо:
- Не зайнято? –
сіла, зігнувшись,
весь простір навколо душею своею навік придавивши...
А потім, здригаючись,
тикала, тикала пальцями в небо...
Та, раптом, захекавшись,
трохи не впала
...і, вдихнувши,
забурмотіла...
У голос, уголос вона бурмотіла про щось про своє,
втрачаючи й знову знаходячи з миром єдиний зв'язок,
коли ти говориш ...про що?
Ні про що?!
І про все?!
І скрикувала
час від часу,
що
вже...
- Зажілася!!!
Затихнула...
Ось,
схаменулася,
стиснувшись в грудку хрустку...
Діряву панчоху прикрила
долонею...
Після...
Ледь чутно.
- Підіть вже..
Прошу Вас..
Підіть...
Вже...
...................
Комком тополиного пуха к скамейке моей приближалась старуха –
берет, макинтош, ридикюль…. Роговые очки?!
Ну вот, подошла и, ко мне наклонившись, спросила она
церемонно и сухо: - Не занято? –
села, согнувшись, пространство вокруг придавив ощущеньем тоски….
Потом, распрямившись, глядела, глядела на небо….
Вдруг, вздрогнула!
После, закашлявшись, чуть не упала,
ко мне повернулась,
вдохнула
и
забормотала –
всё громче и громче она бормотала о чем-то своём,
теряя и вновь находя ту единую связь,
когда говоришь просто так …. Ни о чем?! Обо всем?!
…И время от времени вскрикивала.
- Зажилась!!!
Затихла….
Опомнилась….
Сжалась в хрустящий комок,
сухою ладонью прикрыла дырявый чулок,
а после чуть слышно.
- Уйдите….
Прошу Вас….
Уйдите….
ID:
84224
Рубрика: Інше
дата надходження: 16.07.2008 00:56:35
© дата внесення змiн: 18.10.2013 00:54:39
автор: Ицхак Скородинский
Вкажіть причину вашої скарги
|
