Усі ми грішні, коли нами керують почуття,
Коли холодний піт, стікає від першого ж хвилювання,
Коли емоції десь вириваються із небуття
І палким жаром спопеляють покаяння.
Усі ми грішні, коли думи наші меркантильні,
Коли вирує злоба в пам'яті й душі,
Коли малі вірять, що воістину всесильні
Та лицемірством на друга гострять ножі.
В гріху живемо, шукаєм в ньому щастя мимолітне
Бездумно віддаючись, не поважаючи себе,
Докоряючи пізніш, що більше не розквітне
В нашім саду й цвітіння слабке.
