Стихла зала умить у чеканні містичного дійства.
Увертюра звучить, в дивовижний запрошує світ.
Де збуваються мрії рожевих ілюзій дитинства,
а натомлений час крадькома уповільнює хід.
В кольорових вогнях виграють театральні підмостки.
В декораціях сцена, з далеких часів антураж.
О, в'юнка балерино, твій вихід з душевної пустки.
Вже чекає на тебе примарний зі снів екіпаж.
Заховай тугу й біль у віддалені закутки серця,
одягнувши тайком маску усмішки й сяйва зірок.
І невтомно кружляй в ефемерно-казковому танці,
заквітчавши себе у міфічно-лавровий вінок.
Блискавично журавкою линь у небесні простори.
Ніби біла лебідка, пливи в зачарований край.
І хай шлях танцівниці тернистий, украй неозорий,
та, що буде колись, краще в долі про це не питай.
Проживай, балерино, без суму омріяні ролі.
Між життям і театром тонка, ледве видима грань.
Тішся шквалом овацій і сяйвом свого ореолу.
Слава вельми крихка, не втамовує всіх сподівань.
В кольорових вогнях виграють театральні підмостки.
В декораціях сцена, з далеких часів антураж.
О, в'юнка балерино, твій вихід з душевної пустки.
Вже чекає на тебе примарний зі снів екіпаж.
26. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)