Кохання, може, ти і є той Боже,
що і без слова оживити можеш?
І я щиро молюся за тебе світу
До води, до небес, до вітру...
Ти прийди, на порозі станеш;
Не дощем, не туманом, не мороком,
А людиною, теплою, світлою,
І перш за все - не ворогом.
Обійми - до сердечка притулюся
Ти прийшов, а я просто скучила,
Ти повернувся до мене з минулого,
Із стежків без ліку кілометрів.
І з майбутнього ти повертаєшся,
Бо цілую долоні заплющившись...́
Ти шепочеш, немов сповідаєшся,
А я маю словами мій сонячний.
В сто обіймів тебе огортаю
Мій єдиний, мій місяцю сріблений,
Я не пустеля, я весна, я розквітаю
Від кохання, хоч ця Віра мені заборонена.