Час – це значення, міра, межа, простір?
Він суцільний або ж існує отвір?
Час ‒ ніби істина – незбагненний.
Його вклад в усе неоціненний.
Він ніколи нічого та нікому не говорить,
Лиш безупинно із минулого майбутнє творить,
Когось калічить, а когось лікує,
Невтомно на всі сторони мандрує;
Єдиним помахом щось забирає, щось дарує
І непримітно усіма процесами керує,
У невизначену далечінь летить,
Як зірка, кружляє, світить, мерехтить.
Його ніхто й ніяка сила не підкорить,
Без сумнівів не уповільнить, не прискорить.
Жодної миті не відведе назад.
Про неї залишиться лише спогад.
Комусь його багато, комусь вдосталь, а комусь замало.
Хтось ним користується даремно, а хтось ‒ напрочуд вдало.
Він ніщо та нізащо не повторює,
Щось прикрашає так, а щось спотворює,
На свої місця все розставляє,
Щось закручує, щось розправляє.
Когось тішить, а когось дратує.
Когось нищить, а когось рятує.
Час – мов дорогоцінна річ.
Ми з ним ідемо пліч-о-пліч.
Час – неосяжна таємниця,
Водночас воля та в'язниця.
Час – усього Всесвіту історія
І його безмежна територія.
Час – він просто є, його не вибирають,
Лиш уявно скріплюють чи розбирають.
Час – він – утверджувач величних панорам.
Здається, що для нього не існує рам.
Час – не має ні початку, ні кінця.
І його не покладеш до гаманця.
Час – складний, виразний, унікальний,
Наповнений та універсальний.
Він разом із вимірами створює закони,
Згини, формули, поняття, винятки й канони.
Час – легкий, фундаментальний,
Незримий та моментальний.
Час – суттєвий, самостійний,
Непохитний та надійний.
Без нього нічого б не було,
Не розрослося б, не загуло.
У час, немов крізь землю, не провалитись.
Неначе рікою ллється й буде литись.
Час – поєднані відрізки і водночас дії.
Час – пуста повнота, бої, втрати та надії.
Час – контроль суворий і водночас ніжність.
Час – єдина мить, що поринає в вічність.
28.09.2015
ID:
845360
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 17.08.2019 20:16:41
© дата внесення змiн: 17.08.2019 20:16:41
автор: Оля Тимошенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
